"Князь, веруешь ли ты в Бога. Я и прежде хотел спросить. Многие ведь ныне не веруют"- здається так питав Рогожин у Мишкіна, в романі "Идіотъ" Достоєвського ....
До чого я веду ... Писали сьогодні ми на англ мові, уявне інтерв"ю з Богом ...
Коли викладачка чказала тему, пів аудиторії підняли шум, кричали що вони не вірять, і як можна писати інтерв"ю з тим, кого чи чого немає .....
Звиайно, це справа кожного вірити чи не вірити, але всеж таки ...
Мені здається, людина має у шось вірити, хочаб у письмовий стіл, але має вірити !
Ну я не Божевільна повернула на християнстві особа, у мене особиста думка на то все ...
Я років мабуть 10 не була в церкві, не вірю в релігію, не вірю в священні книги (чи то Біблію, чи то Коран, чи то ще якісь) - ТОМУ ЩО І ТЕ І ІНШЕ ПРИДУМАЛИ І НАПИСАЛИ СОБІ ЛЮДИ, не вірю в релігійних представників і в їх слова, незалежно від того чи то Папа Римський, чи то представник якогось Білого Братства чи іншої релігійної організації, я навіть думаю, що вчені - релігієзнавці, які вивчають світові релігії майже всі атеїсти ... АЛЕ Я ВІРЮ В БОГА !!!!!!
Хтось же всеж таки придумав всіх нас .... Якось, мені снився сон, про який я не буду розказувать, але після нього точно вірю! Але мені здається, Він жорстокий, а ми всі тут розважаємо його за то шо він дав нам життя, при чому розважаємо так, як колись гладіатори розважали римських імператорів ....
От я і хочу спитати - Чи вірить хтось в Богачи ні... чи то я не сучасна і вірю ...
щойно прийшла з пар, зразу до компа, на торренти, качати нову платівку улюбленого гурту ))
Поки слухаю другу пісню "Небо над Дніпром", але дуже подобається, як і перша, я під кайфом ...
Хай скільки завгодно кажуть, шо ОЕ вже не ті, але я їх всеодно люблю і навіть якщо Славко заспіває російською мовою гламурні клубні тиц - тиц пісні, я всеодно буду їх слухати і любити ...
1. Коли кажуть "Забей на это" або "Оно тебе надо ?"
2. Коли питають "Правда Дима Билан лапочка?"
3. Коли мене дістають питаннями "Поедим в четверг в Форсаж", я кажу нє, а потім ображаються, чому я не беру слухавку.
4. Коли хтось довго не відповідає на мої питання в асі чи контакті
5. коли якась скотина кине мені на стіну якесь попсовяче лайно, а потім допитуються чому я то не слухала, а якшо послухала, тоо чому воно мені не подобається Оо
6. Коли в мене болить шлунок, а мої одногрупниці після пар йдуть пити Рево чи Шейк і допитуються чому це я не п"ю.
7. Коли кажуть, шо від банки рево п"янію тільки я
8. Коли я не питаю шо і як робити, а мені дають тупі поради.
9. Коли людина, яка слухає НеАнгелів, Біланів і тд каже яку музику я маю слухати і коли таж сама людина, яка вершиною кіномистецтва вважає "Американський пиріг", каже які фільми я маю дивитися, пише мені ті назви списками і допитується "Ты уже пасматрела ?"
12. Коли кажу, шо поважаю творчість Елтона Джона, Роббі Уільямса, Джорджа Майкла, акторів Олега Меньшикова і Евгенія Миронова, а мені кажуть "Тю, так они же педики" ... Ніби я прагну їбатися з ними ...
13. Коли дістають тупими питаннями, тупими жартами
14. Коли дивуються, якщо я кажу, що не розумію жарти КВН, камелі клаб, Файна Україна, Дом 2, Наша Раша
15. Коли кажу, шо не дивлюсь ТБ і питають як же ти живеш
16. Коли кажу шо не розумію аніме і не дивлюсь серіалів, в яких більше 15 серій і 1 сезону, за кількох виключень, а мені починають доводити шо воно все класне.
17. Коли кажуть. щоби я виходила зі свого власного світу
18. Коли не розуміють мою любов до класичної літератури і до ведмедів
19. Коли кжуть шо кожна дівчина прагне вийти заміж і нарожати дітей
20. Коли кажуть чому я не засмагаю влітку
21. Коли когось дивує шо я не їбуся зі всіма підряд, особливо якшо у НЬОГО купа грощей і він мені може багато чого купити
22. окрім того дратує українська література
23. Коли хтось говорив "Я буду голосувать за Юлечку"
24. Коли я кажу, що прагну стати кимусь в цьому житті а не вийти заміж за пристаркуватого старого богаотого козла.
25. Коли кажу, що подобається Джонні Депп, а мені кажуть "Тю, та він же старий"
і ще багато всього.
26. Коли дивуються з того, що я не люблю рожевий колір, гламур, дешеві стрази, пиво, дискотеки, а рнб взагалі не вважаю музикою
НЕ ЛІЗЬТЕ ДО МЕНЕ, ПРОШУ, Я Ж ДО ВАС НЕ ЛІЗУ.
ВЗАГАЛІ ЛЮБЛЮ САМОТНІСТЬ АБО КІЛЬКОХ ЛЮДЕЙ ПРИСУТНІСТЬ ЯКИХ МЕНЕ НЕ НАПРЯГАЄ
Два фильма, которые действительно меня впечатлили - это "Хатико - самый верный друг", американский 2009 года, и "История Хатико", японский 1987 года. Кстати, японский мне понравился на много больше чем американский, может потому что ремейки как правило менее удачны и история то японская, а не американская.
Но ревела я во время просмотра обоих фильмов.
Советую посмотреть, особенно любителям собак.
Еще мне очень понравилсь фраза - "Я собак люблю больше чем кошек. Собаку покорми три дня и она тебе всю жизнь будет верна. А кошку хоть три года корми, верности от нее не жди." Хотя, я думаю, что любители кошек с этой фразой не согласятся. Но все равно, я то собак больше люблю ))))
2. История Хатико...
Хатико (яп.ハチ公?) — пёс породы Акита-ину, являющийся символом верности и преданности в Японии.
Хатико появился на свет 10 ноября1923 года в японской префектуре Акита. Фермер решил подарить щенка профессору Хидэсабуро Уэно, работавшему в Токийском университете. Профессор дал щенку кличку Хатико (восьмой).
Когда Хатико подрос, он везде непременно следовал за своим хозяином. Тот ежедневно уезжал в город на работу, поэтому пёс сначала провожал его до входа на станцию Сибуя, а затем в 3 часа дня вновь возвращался туда, чтобы встретить его.
21 мая1925 года у профессора в университете случился инфаркт. Врачи не смогли спасти ему жизнь, и домой он уже не вернулся. Хатико на тот момент было восемнадцать месяцев. В тот день он так и не дождался хозяина, но стал приходить на станцию ежедневно, терпеливо ожидая его до позднего вечера. Ночевал он на крыльце профессорского дома.
Несмотря на то, что пса пытались пристроить в дома друзей и родственников профессора, он неизменно продолжал возвращаться на станцию. Местные торговцы и железнодорожники прикармливали Хатико, восхищаясь его настойчивостью.
Пёс стал известен на всю Японию в 1932 году после публикации в одной из крупнейших газет Токио статьи «Преданный старый пёс ожидает возвращения своего хозяина, умершего семь лет назад». История покорила сердца японцев, и на станцию Сибуя стали приезжать любопытствующие с целью посмотреть на пса.
Хатико приходил на станцию в течение девяти лет вплоть до своей смерти 8 марта1935 года. Мёртвого Хатико нашли на улице, недалеко от станции. Он умер от филярии сердца, а в его желудке было найдено несколько палочек от якитори. За год до этого, 21 апреля1934 года, Хатико был воздвигнут памятник, на открытии которого он лично присутствовал. После его смерти, ввиду широкого резонанса, в стране был объявлен день траура.
Во время Второй мировой войны памятник был уничтожен — металл памятника пошёл на военные нужды. Но Япония не забыла пса — и после окончания войны, в августе 1948 года, памятник был восстановлен. Сегодня статуя Хатико у станции Сибуя является местом встречи влюблённых, а сам образ пса в Японии стал примером беззаветной любви и верности
3. Хочу собаку ...
наверное 15 лет своей жизни. И все это время мне не разрешают ее заводить. Всегда мне не разрешают то, что я хочу.
У меня мечта - хочу большой большой дом под Киевом и чтобы у меня там жили СОБАКИ, еще кролики и может еще какае - то живность, я пока не определилась какая )
До недавнего времени очень хотела завести Добермана, теперь хочу Акита - ину )
Когда-то хотела ротвеллера, но мне сказали что это обезбашеные собаки, без мозгов, моуг сьесть хозяина ... Ну а так как я не хочу, быть сьеденной, не хочу ротвеллера ))))
Хочу Чау - чау, добермана, Мопса, Немецкую Овчарку и конечно же Акита - ину ))
А мелкие собаки (за исключением мопсов, и то мопсы под вопросом) мне не нравятся - они мне как мочалки, не в обиду владельцам маленьких собачонок )))))
Мої батьки кажуть що я зла. Вони мене ніколи не розуміли. Через місяць мені буде 21, у червні я отримаю диплом бакалавра. І я не знаю чим буду займатися в цьому житті. Куди йти що робити і як жити.
З дитинства., все, чим би я не хотіла займатися, зустрічало на своєму шляху перешкоду зі сторони своїх батьків. Апсолютно все - а хотіла я займатися танцями, навчитися грати в теніс, ходити на плавання, хотіла займатися музикою (фортепьяно і гітара), хотіла ходити в театральну студію, займатися малюванням і ще багато чого. Але про все, чим би я хотіла займатися, мої баьтки завжди казали одне - "Ну и зачем тебе оно надо ? Оно тебе не надо." Навіть коли я сказала, що хочу вивчити італійську або французьку мови, мені швидко знайшли репетитора ... з англійської. І шо ? по англійськи я знаю буквально кілька фраз, типу Ай го ту скул еврі дей чи Ху із он дьюті тудей.
В 6 класі мені знайшли репетитора з математики, до якої у мене не було здібностей. До 11 класу я займалась з різнимим репетиторами математикою, і всі вони казали, що в математиці я не просто нуль, а НУЛІЩЕ. Скажу чесно, як наслідок, я не знаю навіть таблиці множення.
І що ? тепер я не знаю що я хочу від цього життя.
Точніше знаю, але все це знаходить нерозуміння зі сторони батьків, які впевнені, що знають краще, що мені потрібно.
А я хочу зайнятися музикою, бо без цього я не можу. Я хочу хоча б для друзів грати і викнувати свої пісні. у мене нема амбіцій бути Вакарчуком у спідниці.
Мій знайомий нещодавно продавав піаніно Україна за 300 грн, мама кричала і таку істерику влаштувала з того приводу. ніби я додому хочу привести симфонічний оркестр з дерижером. І тут не справа у браку місця для інструменту. У мене велика кімната, в яку я думаю і рояль би помістився, не кажучи вже про піаніно Україна.
Оце подруга кинула ссилку. http://www.detstvo.info/institution/musicschool/show_inst/70.html Музична школа для дорослих, точніше набір з 15 років. Оце планую спробувати вступити на фортепьяно. Байдуже що скажуть батьки. Мені 21 рік а в літку я піду на роботу. А щодо магістратури то таму мене велике привелике питання чи піду я туди і куди піду. В моєму уніку по моїй спеціальності її нема. А йти в Шеву і платити 40 000 плюс хабар, то соррі, але у мене таких грошей нема.
Оце в мене питання - може хто знає, які там екзамени для вступу на фортепьяно у музичну школу ? Я думаю, хтось же вчився. Бо я нічого не знаю. Вірніше. знаю розташування нот на клавіатурі піаніно і це все.
П.С. Коли бачу в магазинах музичні інстументи, в часності піаніно або синтезатор, у мене сльози збираються біля очей. Хочу, чому не в мене, чому не я?
Я вийшла з втрчої кризи. Пишу, пишу вірші, пісні і не можу зупинитись.
Я помітила одну річ - якщо я рік пишу багато, то наступний я двох слів не можу зв`язати на папері.
2002, 2003, 2004, 2005 роки то були мої перші, дитячі спроби шось писати. шось було вдале, шось не дуже. Але коли я перечитую свої перші творіння, вони підіймають настрій. здаються смішними, але я їх люблю. Хай вони здаються може комусть бредовими і дурними, я їх всеодно люблю, бо з них я починала, ними я вчилась, хоча і зараз вчусь писати.
2006 рік був плодовитий на написання повідань, віршів, пісень.
2007 я думала, що я нездара написала ледь десяток пісень.
2008 го писала багато і ледь не кожен день.
2009 написала за рік кілька пісеньок, починала писати оповідання, але всі позакидала. Треба продовжити.
Була у творчій кризі, зла і роздратована. Всьому виною моя невпевненість у собі і якась нікчемність.
2010 - я повернулась до написання. Пишу майже постійно, думки і слова не покидають мен ... Позавчора навіть рука боліла писать.
П.С. Я не геній. Я просто пишу і без цього я не можу. Я знаю, що все про шо я хочу розповісти в пцснях ,віршах чи в прозі вже неодноразово оповідалось, про це неодноразово писали і робили це краще за мене. Але любов вічна і завжди актуальна. Скільки житеме вона в серцях людей, стільки я буду писати про неї...
Сейчас читаю "Идиот" Ф.М.Достоевского, очень нравится. Главное, это моя третья попытка прочитать этот роман. Первые две были неудачными.
На этот раз я решила посмотреть экранизацию, а после уже взяться за роман ....
Чесно, телефильм очень понравился, теперь вот читаю книгу, оторваться не могу.
Из романа:
"...Удивительно вежливо. Знайте, что он исправился; он любит меня более своей жизни. Он предо мной сжег свою руку, чтобы только доказать, что любит меня более своей жизни.
— Сжег свою руку?
— Да, свою руку. Верьте, не верьте — мне всё равно.
Князь опять замолчал. В словах Аглаи не было шутки; она сердилась.
— Что ж, он приносил сюда с собой свечку, если это здесь происходило? Иначе я не придумаю…
— Да… свечку. Что же тут невероятного?
— Целую или в подсвечнике?
— Ну да… нет… половину свечки… огарок… целую свечку, — всё равно, отстаньте!.. И спички, если хотите, принес. Зажег свечку и целые полчаса держал палец на свечке; разве это не может быть?
— Я видел его вчера; у него здоровые пальцы."
Если говорить о книгах, которые я прочитала в последнее время и которые меня впечатлили, то это:
Ш.Бернхард "Чтец" (тоже читала после фильма)
Ф.Кафка "Превращение" (вспомнила школьную программу )
М. Булгаков "Морфий" (люблю Булгакова)
Я. Вишневский "Любовница" (особенно понравился рассказ Анорексия Нервоза)
А.Линдгрен "Пеппи - длинныйчулок" (а ведь как приятно иногда переноситься в мир детства )
Если говорить о украинской литературе, которую я вообще не воспринимаю, единственной книгой которая меня впечатлила и которую я не так давно прочитала есть "Шості двері" Роздобудько
6 марта 2010 года приглашаем всех в уютный "Клуб Друзей Эрика" на вечеринку, посвященную творчеству легендарных Pet Shop Boys.
В прошлом году они почти доехали до Украины, но отмена концерта - не повод вешать нос. Наши диджеи предлагают вам ночь беззаботных танцев под песни Pet Shop Boysи других мастеров синтпопа.
Жизнерадостная энергетика и красочные песни Pet Shop Boys как нельзя лучше подходят для празднования начала весны! :))
dj Cane
dj Klein
dj Bittertiger
Начало: 21:00
Вход: Ж 30 грн, М 40 грн
"Клуб Друзей Эрика"
(Киев, ул. Урицкого 1-а, РЦ "Ультрамарин")
Бронь столиков: +38093 411 21 21
Не знаю кто как, но я чувствую этот праздник больше чем полтора месяца назад чувствовала новый год. Я про то, что царит какае - то особая атмосфера любви и праздника, чего я совсем не чувствовала в конце декабря
С наступающим всех влюбленных!
А кто еще не нашел своей половинки, желаю ее обязательно найти )))
П.С. как сказала моя знакомая, день святого Валентина придумали специально ,чтобы одинокий человек почувствовал себя говоном еще больше, чем он себя чувствует таковым в обычный день
Так что завтра я или буду весь день спать и втыкать в монитор ,что маловероятно, или напьюсь с горя, что болеевероятно ))))
Точно никаких на завтра романтично - сопливых фильмов не планирую. Если и буду смотреть, то боевик или триллер. И без соплей.
П.П.С. когда закончится зима ? Пусть придет весна и убьет все моее пессимистическое настроение!
Даже если вы еще не встретили свою вторую половинку - это не повод оставаться дома и грустить. Ведь любовь бывает разная: плотская, платоническая, родительская, дружеская, голубая, розовая, к Родине, в конце концов.
Берите друзей и приходите в Бар БРИТАНИЯ. Пусть эти два вечера пройдут для вас под девизом Celebration of Love in various demonstration [Празднование Любви в любых ее проявлениях].
Коктейль "Святой Валентин" в баре по спец.цене только для вас, только 13-14 февр.
13 февраля (суббота) - Lyuzika >> 100 songs about love [100 песен, в названии которых есть слово LOVE]***
14 февраля (воскресенье) - Klein >> romantic love songs set [сентиментальный набор хитов]***
ВХОД СВОБОДНЫЙ
***Madonna, Radiohead, Bee Gees, Elton John, Cher, Nelly Furtado, Pink, Depeche Mode, Pet shop boys, Camouflage, Elvis Presley, ABBA, New Order, SNAP, Editors, White Rose Movement, Florence and the Machine, Garbage, IAMX, Joy Division, Sophie Ellis-Bextor, Lenny Kravitz, MIKA, Scissor Sisters, Muse, Sandra and many more...
Адрес: ул.Баггоутовская, 27 (ст.м.Лукьяновская, недалеко от ТЦ Променада)
тел. 489 77 80
Если фраза "Я был на концерте Depeche Mode в Киеве" - это о вас, то приходите 12.02.2010 (в пятницу) в 19:00 на ул. Патриса Лумумбы 10/2, дабы не дать эмоциям угаснуть.
Хиты и лучшие ремиксы Depeche mode для вас будут играть Klein и Lyuzika
Жизнь не проходит мимо нас. Она проносится, пробегает мимо как леопард.
Мы не успеваем за ней.
А должно быть наоборот - это она должна не успевать за нами.
Она должна орать нам "Стой, ты куда ? Погоди! Подожди меня!"
А получается наоборот. Бывает, у нас не хватает смелости прокричать ЕЙ, жизни, эти же слова.
В нас не хватает смелости и авантюризма сжечь старые черновики, завести новый ,по новым правилам и делать не то, что положено и как написано, а так как хочется. Конечно, соблюдая при этом определенные каноны.
Раньше я верила в то, что после смерти что-то обязательно будет. Не знала что, но верила, что человек не может исчезнуть вот так просто - раз, два и нет его. Верила не то в рай и ад, не то в переселение душ.
Сейчас мне кажеться, что это все чепуха. После смерти нет ничего. Это как лампочка - сколько бы не горела, не светила и не грела бы, но рано или поздно она обязательно перегорит. Наступит темнота, холод, а лампочку мы выбрасываем, так как починить ее нельзя. Она была так необходима, без нее невозможно было представить наше существование, а превратилась в мусор, в пустую стекляшку. Так же и наши жизни.
Тела сморщатся, кожа и волосы вы цветут и потускнеют, глаза и щеки впадут ... А со временем останется от нас просто кучка пост - человеческих остатков.
Купил в «Островок Здоровья» потрясную вещЪ – Relaxdepot. Кому показываю или делаю массаж – прутся жахливо ) Такая простая штука и столько удовольствия. Люди, Пиплы, Народы, Я не знаю корней происхождения этого универсального массажора, но боле простого и четкого устройства даже не представляю. Очень рекомендую! Скажу уже не на своем примере, а на женском: таки помогает при головной боли )
ПС: Если кто не может купить по причине не до езда до торговых точек, то могу купить за ваши деньги и выслать. Здоровье важнее )
Здесь отображаются последние записи тех блоггеров, которых вы добавили в друзья. Список друзей вы можете просмотреть здесь. Редактировать список и разбивать друзей на группы можно здесь.
Мой RSS
Мой фотоальбом
Обои для рабочего стола